Мала Південна готова!
Газета «Соціалістична Харківщина», 05.08.1945, №154 (7027)
11 година дня. Над парком—синява, блискуча, немов емаль. В гущавині дерев — малинова квітка семафора. Ще далі, на світлій галявині — новеньке приміщення вокзалу. В ньому все вишукане: лінії стін, рисунок вікон, легкі верхівки покрівлі. На шпилі майорить червоний вимпел. На фронтові вокзалу .вирізьблені літери: ДЗ — Дитяча залізниця.
Перон. По-святковому вдягнені пасажири. Найстаршому з них років тринадцять. Як виблискують їх очі!
– Наша станція!
– Наш вокзал!
– Наша Південна!
7-річннй білявий хлопець в матросці з апломбом заявляв: «Буду черговим по станції». Його сусіда скромніший: «А я машиністом, це краще».
Всі вони хочуть стати черговими, машиністами, диспетчерами, кондукторами, вагонними майстрами. Вони мріяли про свою залізницю всі роки війни. Вони з радістю відновлювали її. Залізниця ніколи не була для них іграшкою, розвагою, черговим атракціоном з парку культури і від. починку. Це рідна справа, любиме покликання, школа, що виховує майбутні кадри радянських залізничників.
В натовпі пасажирів юнаки з спокійними засмаглими обличчями. До війни вони працювали на цій залізниці. Один їздив машиністом, другий керував станцією, третій ремонтував вагони. Вони не забули свого дітища і повернулись до нього.
Анатолій Сапегін до війни здобув славу кращого машиніста Малої Південної. Він вів паровоз, сказати б, на «великому клапані». Прийшла війна. Сапегін поїхав вглиб країни, але любимої справи не покинув: працював паровозним кочегаром на Ленінській залізниці. Відданий патріот Батьківщини, він трудився для Перемоги. Сьогодні Толя Сапегін поведе перший поїзд.
Назаров був до війни начальникам станції Мала Південна. Тепер він призначений інспектором служби руху цієї залізниці. Він каже:
– Ми до війни будували залізницю. Але так швидко, як зараз, ми б не зуміли її збудувати!
Назаров має рацію. Мала Південна відновлена стахановськими темпами. Вокзал виріс за місяць-півтори. Будував його колектив 5 будуправління ОБМЧ-26. I будував не на живу нитку, а по-справжньому, добротно, з гарантією на майбутнє.
Всередині вокзал не менш красивий, ніж зовні. Чистий вестибюль, каси, буфет, пасажирський зал. Добре зроблено. Який ніжний орнамент на стелі! Це робота альфрейщика тов. Іванова. Постарались всі: столярі, теслярі, штукатури, сантехніки. Вокзал не боїться і зими — є парове опалення. Не тільки вокзал — вся залізниця побудована добротно, надовго. Спільними силами залізничників, дітвори і населення різних районів міста прокладено 3 кілометри залізничної колії. Харківський вагоноремонтний завод з допомогою робітників третьої вагонної дільниці, збудував новенькі вагони. А паровоз відремонтували вихованці залізничної школи. Мала Південна — подарунок дітям до Всесоюзного Дня залізничника.
…Швидко посувається стрілка годинника 12 година дня. Біля перону — блакитний поїзд з трьох вагонів і паровоза. Юнак машиніст жде сигналу. Промайнула червова шапка чергового. Медяні удари в колокол.
Щасливої дороги, юні залізничники!
М. ЧЕРВЯКОВ.