Харків’янин написав першу в Україні книгу про історію Малої Південної залізниці
Харків’янин Сергій Попов написав першу в Україні книгу про найстарішу Дитячу залізницю в Україні “Мала Південна”, якій цьогоріч виповнилося 80. Випускник дитячої залізниці збирав інформацію десять років і на сторінках книги розповідає читачам маловідомі факти з історії дитячої залізниці.
Сергій шість років працює програмістом у Польщі, але захоплення дитинства не облишив: займається залізничним моделізмом. Захват від колій та поїздів передався від вчителя-інструктора Валерія Гуревича, який працював на Малій залізниці 43 роки.
“Це перша книга, в якій детально досліджена історія конкретної дитячої залізничної дороги не тільки в Україні, але і в колишньому СРСР. В історії незалежної України — це перше видання, присвячене історії вузькоколійної залізничної дороги”, — розповів Суспільному Сергій Попов.
Книга охоплює історію залізниці від 30-х років минулого століття до сучасності.
Діти на Малій Південній опановують півтори десятки професій: від диктора на станції до машиніста поїзду, розповідає Попов.
“Діти працюють на справжній залізничній техніці, справжніх тепловозах і вагонах, які їздять справжніми рейками. Діти починають з роботи провідниками і ревізорами: працюють з пасажирами, перевіряють білети. В перші дні вчаться переводити стрілки — електричні та ручні. Одна з перших професій — диктор. Усі оголошення на станції роблять діти”, — каже Сергій.
Вихованці дитячої залізниці працюють черговими, диспетчерами та операторами — навчаються організовувати та контролювати рух поїздів. На фото: перевірка стану залізничного шляху, 1960-ті рр.
“Піком” кар’єри для багатьох є професія машиніста. Діти самостійно водять поїздами, управляють тепловозом. Звичайно, під керівництвом інструкторів. Коли був поменше, звичайно, як і більшість хлопчиків, хотів стати машиністом. Коли став старшим, почала більше цікавити автоматизація, віддалене управління. Тобто більш глобальні речі, ніж управління локомотивом”, — пояснює Сергій.
У книжці Сергій Попов згадує легенду, як у часи Другої світової війни, під час евакуації Харкова, паротяг з Малої Південної закопали на території станції “Парк”, щоб той не дістався німцям.
“Насправді, паротяг, звісно, ніхто не закопував — з нього тільки зняли деякі деталі. Після війни його знайшли на одній з вузькоколійок у Сумській області, але він був пошкоджений у ході бойових дій і був непридатний для роботи”, — розповів автор книги.
Історія походження деяких вагонів довгий час залишалася невивченою. Так, наприклад, з 1946 по 2019 рік на Малій Південній стояв невеликий вантажний вагон. Спершу його використовували для багажу, потім — для господарських потреб.
“Цим вагоном ніколи ніхто особливо не цікавився. Коли ж його історією зацікавилися, з’ясувалися, що вагон цей — не вітчизняного виробництва, а збудований ще в Австро-Угорщині наприкінці ХIХ чи на початку ХХ століття”, — говорить дослідник.
“Працював на одній з заводських вузькоколійок на території сучасної Угорщини, потім, вочевидь, був задіяний у Першій світовій війні. Під час Другої світової війни у якості трофею потрапив до СРСР. При чому відбулося це на півночі — вагон на Малу Південну передали в 1946-му з Ленінграда чи області”, — розповідає Попов.
У книзі опубліковані понад 400 фото, зібрані з архіву Малої Південної, газет 30-х років, особистої колекції автора і вільних джерел.
“Наприклад, з опублікованого архіву університету Вірджинії. У 50-ті роки туристи з США відвідали СРСР та Малу Південну, завдяки чому збереглися кольорові фото тих років”, — говорить автор.
Одну книгу автор передав до музею Південної залізниці
Книга вийшла у Польщі накладом 65 штук. У післямові до накладу автор зазначає: “У цієї книги немає ні спонсорів, ні інформаційних партнерів, ні замовників — це праця однієї людини”. І охоче приймає доповнення, фотографії Малої Південної або інші матеріали.
За словами Сергія Попова, особливо не вистачає історій людей, які зробили значний внесок у розвиток дитячої залізниці.