НА ТРАСІ БУЯЄ ЖИТТЯ
Газета Соціалістична Харківщина, 14.06.1940, № 135 (5755)
Було ще зовсім рано, коли Ізя Коган і Льова Блех вийшли на трасу. Ласкаве сонце, викотившись зза обрію, щедро сипало золоте проміння на кучеряві верхівки дерев.
Ізя і Льова—юні залізничники. Недавно вони склали іспити на командирів дитячої залізниці.
Біля великих куп цегли, сірого каменю та дощок, привезених для будівництва вокзалу «Міськпарк», Коган і Блех зустріли Цодікова Сьому —начальника служби колії. Майже щодня їх можна побачити на будівництві. Вони по-господарському обдивляються насипи, щось вимірюють, ведуть ділові розмови з бригадирами будівництва.
У вихідний день на трасі особливо буяє життя. Впродовж всього трьохкілометрового земляного полотна кипить робота. Так було й 12 червня. О 8-й годині ранку одна за одною почали прибувати автомашини, а з ними й робітнича молодь. Через годину на будівництві вже працювало близько 60 машин і понад 400 робітників. На ділянку Дзержинського району вийшло 220 курсантів військово-політичного училища. Через три години їх змінили курсанти військово-медичного училища, а перед вечером вийшли курсанти авіаучилища.
Червонозаводськнй район вислав 24 автомашини і 150 робітників.
Більшість районів уже закінчують будувати земляне полотно. На ділянці Жовтневого району залишилось вибрати кілька десятків кубометрів землі і закінчити копання ківет. Все тут робиться з любов’ю, чисто. Укоси виїмки рівно обчищені й навіть обметені віником. Робітники артілі «Кантонcька комуна» взялися встановити водостічну залізобетонну трубу в насипу. У вихідний день, кінчивши кладку фундаменту, вони почали ставити кільця. За Жовтневим районом кінчає будувати насип також Сталінський район. Через 5—6 днів земляне полотно має бути готове.
Надвечір на автомашинах з піснями будівним дитячої залізниці повертались додому. На трасі залишились тільки три струнких юнаки—Коган, Блех і Цодіков. Вони ще довго, щось жваво обговорюючи, ходила по насипу…